Гірська повість-притча Михайла Коцюбинського
Неймовірна картина постала перед Михайлом Коцюбинським, який ніби потрапив у казковий куточок з густо-зеленими лісами, вічним шумом гірських потоків, свіжим подихом просторих карпатських полонин та строгою величчю стрімких вершин, коли, повертаючись після лікування з Капрі в 1910 році, заїхав по дорозі до прикарпатського села Криворівні. Нарешті здійснилась його мрія — він в «українських Афінах», як називав це місце фольклорист, дослідник та видавець Володимир Гнатюк, на запрошення якого і приїхав Михайло Коцюбинський.
Надзвичайно вражений мальовничими краєвидами, таємничими легендами, повір’ями, побутом і звичаями гуцулів, письменник вирішив відобразити незвичайний колорит, давні вірування, традиції горян, задумавши описати цей дикий, містичний край. Через рік він повернувся сюди знову, щоб ретельно вивчити побут, звичаї, мову гірських мешканців. Восени 1911 року в Чернігові була написана повість «Тіні забутих предків», в якій достовірно й проникливо оспівано дух загадкової Гуцульщини.
Як сказав М. Богданович: «Цей дикий, співучий край багато хто пробував описувати, але ніхто не зробив цього з такою досконалістю, як Коцюбинський.»
© Юлія Книжна
06.11.2020
