Зручно вмостившись із СВОЄЮ книгою в руках, так приємно поринути в затишну, комфортну атмосферу розкішного, великого будинку успішного фермера Діка Фореста, де привітний господар і його дружина, «маленька господиня», як він лагідно її називає, завжди раді гостям.
Протягом багатьох років містер Форест уміло управляє своїм маєтком, займається господарством, піклується про кохану дружину Полу — справжню красуню, розумницю й гостинну хазяйку. Ідилія, гармонія та сімейний затишок панують тут, поки в домі не з’являється новий гість — давній друг Діка Івен Грейм. Він такий же благородний, щирий, розумний, як і Дік, тому важко йому не симпатизувати. Між Полою та Івеном виникає взаємна приязнь, якій неможливо протистояти. Ми незримо разом з героями переймаємося ніжними, романтичними почуттями. Але прихована тривога за героїв наростає, і ми, все більше втягуючись у події, з цікавістю спостерігаємо, що буде далі.
Поступово стосунки між трьома героями перетворюються на болісний любовний трикутник. Кожен з героїв розуміє, що руйнується усталене щасливе життя, і спостерігає за розвитком нових почуттів. Але вибір має зробити Пола, яка кохає обох чоловіків. Усі вони готові на самопожертву. Здається, все зрозуміло, ми навіть здогадуємося, як має вирішитись проблема. Однак несподівана й дуже блискавична розв’язка роману вражає, приголомшуючи своєю неочікуваністю, полишаючи нас у роздумах.
«Маленька господиня Великого будинку» — «це те, чого я прагнув усе своє письменницьке життя, адже ця книга так не схожа на все, що я створював раніше».
Джек Лондон
Цитати з книги «Маленька господиня Великого будинку» Джека Лондона
«Життя — це гра. В бігу випереджає прудкіший, в бою перемагає сильніший.»
«Коли вже так створено людей, що двоє чоловіків можуть покохати ту саму жінку, а в такий «трикутник» неминуче проникає зрада, то, певне ж, не так ганебно бути зрадливому супроти чоловіка, як супроти жінки.»
«Цей вузол ми повинні розв’язати самі. Звичайно, комусь доведеться страждати. Але ж усе життя — це страждання. Уміння жити в тому й полягає, щоб по змозі уникати мук. На щастя, і сам Дік так гадає. Ми всі троє гадаємо так. І нічого нового тут нема.»
© Юлія Книжна