Емма Андієвська

Дата народження	19 березня 1931 р.

Сучасна письменниця та художниця Емма Андієвська не знає, що таке відсутність натхнення та ідей, адже сюжети своїх літературних творів бачить уві сні, а образи майбутніх полотен з легкістю вимальовуються в її уяві. Вже в дев’ять років Емма прочитала всю світову літературу в російському перекладі, а в чотирнадцять могла читати мовою оригіналу. Під час війни дванадцятирічна Емма разом з матір’ю змушені були втекти до Німеччини, де, незважаючи на суворі умови та туберкульоз хребта, дівчина активно вчилася, а згодом і працювала. За кордоном написала десятки збірок поезій, оповідань та казок, три романи і намалювала тисячі картин, окремі з яких є експонатами музеїв та приватних колекцій у багатьох країнах світу. Свій сильний характер та неординарність Емма проявляла з юних літ: розмовляла українською всупереч волі батьків, які не хотіли, щоб дитина «омужичилася», та, живучи в Берліні, відмовилася вчитися у жіночій гімназії разом із «тупими гусками», і вступила до чоловічої. А ще вона ніколи не планувала заміжжя, оскільки вважала, що сім’я відволікатиме її від основного призначення — мистецтва. Майбутній чоловік — літературознавець, публіцист, перекладач Іван Кошелівець чекав довгих десять років, поки Емма нарешті сказала довгождане «так». Старший за Емму на 24 роки, він своїм розумом, лицарством і шляхетністю зумів покорити серце незалежної жінки. Так утворилася не лише чудова сім’я, але й творчий тандем двох неординарних особистостей. Подружжя прожило разом 40 років. Нині Емма мешкає у Мюнхені у тій самій маленькій квартирі, заставленій картинами, де жила з Іваном Кошелівцем, і згадує слова вже покійного чоловіка: «Як би було добре, якби Емма мала власну майстерню». Попри те, що Еммі Андієвській судилося прожити в Україні лише 12 років, її творчість є вагомим внеском у розвиток української літератури, про що свідчать численні нагороди та найпрестижніша відзнака — Шевченківська премія.