Коли у студента юридичного факультету Паризького університету Гюстава Флобера проявилася страшна хвороба – епілепсія, його доля враз змінилася. З двадцяти трьох років він оселяється в маленькому маєтку Круассе на березі Сени поблизу рідного Руана, щоб прожити там майже все життя, за що його прозвали «відлюдником з Круассе». Він цілковито присвятив себе літературній праці, щодня просиджуючи за письмовим столом по 10–15 годин. Морякам, які ходили по Сені, його вікно слугувало маяком, бо там завжди горіло світло. Найвідоміший роман «Пані Боварі», над яким Флобер працював п’ять років, привів його на лаву підсудних за образу суспільної моралі, але мав шалений успіх у читачів, що триває й понині.