0-800-50-00-14
(050) 336-86-07
E-mail: zn@znannia.com    
Графік: Пн - Пт 8.30 - 17.30
Кошик

Іван Багряний

Дата народження 19 вересня 1906 р.
Дата смерті 25 серпня 1963 р.

У 1926 р. в київському журналі «Глобус» з’явилися поезії, підписані псевдонімом «Іван Багряний». За ці та наступні твори бунтівливого й ідеологічно непокірного письменника було заарештовано і відправлено на Далекий Схід. Далі були втеча із заслання, перехоплення агентурою НКВС та ув’язнення в Байкало-амурському таборі. Після повернення на Батьківщину на нього чекали нове звинувачення і Харківська в’язниця. Тут він пройшов через принизливі допити, тортури та знущання, які згодом описав у романі «Сад Гетсиманський». У 1944 р. місцем постійного проживання І. Багряного стало місто Новий Ульм (Німеччина), в якому, незважаючи на тяжкі хвороби (туберкульоз, цукровий діабет, серцева недостатність), він аж до самої смерті займався активною політичною і творчою діяльністю. Зокрема створив українські організації, метою яких була боротьба за незалежну Україну, й організував видавництво газети «Українські вісті». Саме тут був надрукований кількома мовами шедевр публіцистики І. Багряного памфлет «Чому я не хочу повертатися до СРСР?», який привернув увагу світової громадськості страшною правдою про становище людини в Радянському Союзі. В еміграції митець продовжував потерпати від цькування більшовиків. Після організованого ними радіовиступу, в якому рідний син І. Багряного прочитав цинічну і звинувачувальну промову до батька, останній потрапив у лікарню з легеневою кровотечею. У 1992 р. за романи «Сад Гетсиманський» та «Тигролови», які також були написані за кордоном, І. Багряному посмертно було присвоєно Державну премію імені Т.Г. Шевченка. І. Багряний був першим, хто розповів світові про страшні катівні НКВС у «квітучій Країні Рад». Відтворюючи в своїх творах вражаючі картини життя українців за радянської влади, він показав нездоланність української людини, її духовну міцність.
Сортувати
за назвою
за ціною
за популярністю