Іван Нечуй-Левицький

Дата народження	25 листопада 1838 р.
Дата смерті	2 квітня 1918 р.

Після закінчення Київської духовної академії в 1865 р. юний магістр богослов’я Іван Левицький відмовився від духовної кар’єри, порвавши з традиціями роду, шість поколінь якого були священниками, і став викладати російську мову, літературу, історію, географію, логіку в Полтавській семінарії, а згодом у гімназіях Каліша, Седлеця, Кишинева. Ще навчаючись, Іван почав писати забороненою тоді українською мовою і друкувати твори за межами царської Росії – в Галичині під іменем Іван Нечуй, щоб батько не знав (не чув). Вийшовши у відставку в 1885 р., він поселився в Києві, повністю віддавшись літературній праці та ведучи досить усамітнене життя. Любив бувати на Михайлівській площі, де міг послухати і записати живу українську мову, поговорити з простими людьми. До кінця життя невтомно трудився, щоб устигнути завершити всі літературні плани, повсякчас доводячи, що українська література є і буде, допоки житиме слово письменника.