Леся Українка

Дата народження	25 лютого 1871 р.
Дата смерті	1 серпня 1913 р.

Іван Франко називав її "єдиним мужчиною в нашому письменстві". Ніхто й не міг подумати, що маленька, хвороблива Лариса Косач, а ласкаво - Леся, Зея, Зеїчка, Мишолосія, стане великою письменницею Лесею Українкою, знаковою постаттю в українській культурі та літературі. І не дивно, адже вона була справжнім, як нині кажуть, вундеркіндом, навчившись читати у чотири роки, у п'ять почала спроби написання драматичних творів, а в дев'ять написала свій перший знаковий вірш "Надія". До того ж, якби не туберкульоз кісток і операції, через які Леся Українка була змушена місяцями носити гіпс на обох ручках і ніжці, то з неї могла б вийти чудова композиторка. Маючи лише одну вільну ногу, але неосяжне бажання, вона навчилася грати на роялі пальцями ноги. Обдарована талантами, але обділена здоров'ям, Леся Українка самостійно вивчила одинадцять мов, із захопленням перекладала Шекспіра, Гомера, Байрона, Гете і Гюго. Дбаючи про освіту молодшої сестри, у дев'ятнадцять років сама написала для неї підручник "Стародавня історія східних народів". Було у житті письменниці й не одне справжнє, але трагічне кохання, однак офіційним чоловіком став, молодший за неї на дев'ять років, Климент Квітка. Він витрачав на лікування обраниці усе, що мав, але пережив її на сорок років, зберігши аудіозаписи, на яких ми й зараз можемо почути голос поетеси. Леся Українка лишила по собі читачам три збірки з понад сотнею власних віршів і двадцятьма драмами, а українській мові - слова "промінь" і "напровесні". На честь письменниці названо багато вулиць, установ освіти і навіть астероїд між орбітами Марса і Юпітера, який відкрили у 1970 році.