Дата народження |
29 серпня 1868 р. |
Дата смерті |
1941 р. |
Письменниця, мемуаристка, перекладачка, громадська діячка Людмила Старицька- Черняхівська, донька корифея українського театру, племінниця композитора Миколи Лисенка, з дитинства виховувалась в особливій атмосфері української інтелігенції, де розмовляли українською мовою, носили український одяг, цінували народні звичаї, пам’ятали славне минуле свого народу, служіння якому стало свідомим вибором дівчини. Почавши разом з батьком писати епопею «Богдан Хмельницький», вона продовжила історичну тематику у своїх драмах «Гетьман Дорошенко», «Іван Мазепа», «Милость Божа», «Розбійник Кармелюк», повісті «Діамантовий перстень» та інших творах. У роки Першої світової війни співпрацює з Товариством українських поступовців, у 1917 р. входить до складу Центральної Ради, стає співзасновницею Союзу українок, працює у Всеукраїнській академії наук. У 1930 р. її разом з чоловіком О.Г. Черняхівським, відомим лікарем-гістологом, професором медицини, заарештували, звинуватиши в антирадянській діяльності, і вислали на 5 років до Сталіно (нині Донецьк). Повернувшись до Києва, займається перекладацькою діяльністю, працює над спогадами. У липні 1941 р., коли гітлерівці підходили до Києва, 73-річну Старицьку арештовують, звинувативши у пронімецьких настроях, і разом з відомими українськими діячами відправляють у Казахстан, до якого вона не доїхала, померши по дорозі. Могила її залишилась невідомою, а ім’я до 2000-х років перебувало під забороною.