Нерідко українського кінорежисера та письменника Олександра Довженка порівнюють із видатними майстрами епохи Відродження, греки його назвали Гомером XX століття, японці вважали, що найкращі їхні фільми створено під впливом українського режисера, а Чарлі Чаплін сказав, що “слов’янство поки що дало світові кінематографії одного творця ― мислителя та поета, Олександра Довженка”. Проте, незважаючи на світову популярність, жив він небагато. Сучасники згадують, що український Мікеланджело упродовж п’ятнадцяти років носив один костюм і одну й ту ж шубу. Втім, сам Довженко цим не переймався: навпаки, він був упевнений, що великі гроші можуть бути тільки у злочинців. Дуже любив природу і на всіх кіностудіях, де працював, саджав дерева. На час Голодомору в Україні Сталін заборонив йому працювати на батьківщині й зробив Довженка своєрідним “сповідникомˮ і часто викликав посеред ночі, щоб прогулятися Москвою і “поговорити по душахˮ. Відомо, що Олександр Петрович дуже хотів відвідати Голлівуд, але потрапити туди йому судилося тільки після смерті: в 1979 році Вуді Аллен вставив у свій фільм “Манхеттенˮ епізод, де головний герой дивиться “Землюˮ Довженка.