Ольга Кобилянська

Дата народження	27 листопада 1863 р.
Дата смерті	21 березня 1942 р.

Горда й амбітна, незалежна та смілива, інтелігентна і вольова, самозаглиблена й чуттєва... Ольга Кобилянська вирізнялась з оточення своїми європейськими поглядами і отримала звання «першої української феміністки». Її називали «чужинкою» і не лише через те, що матір була спольщеною німкенею, а отже Ольга наполовину належала до німецької культури, але насамперед тому, що була першою жінкою-письменницею, яка порушувала табуйовані на той час теми жіночої сексуальності, внутрішнього світу жінки та жіночої самореалізації. Ольга Кобилянська народилася і все життя прожила на Буковині. Вона була дуже особлива і в усьому проявляла свою «інакшість»: трималася подалі від натовпу, любила усамітнюватися на лоні природи, особливо в горах. А ще вона настільки любила читати, що одного разу навіть готова була піти заміж за старого професора, аби тільки мати власну бібліотеку. Закінчивши лише чотири класи німецької школи, О. Кобилянська стала найосвіченішою жінкою свого часу, адже постійно займалася самоосвітою та була щедро обдарована багатьма талантами. Вона грала на фортепіано, цитрі, дримбі, гарно малювала, займалася в аматорському театрі й навіть хотіла стати професійною актрисою. Але… вибрала літературу. Сюжетами для творів ставали історії з власного життя. А їх вистачало, особливо любовних. Найбільшим коханням О. Кобилянської був письменник Осип Маковей, який, як і більшість чоловіків, бачив у ній лише розумну товаришку, талановиту письменницю, але аж ніяк не кохану жінку. Ці стосунки тривали десять років і були сповнені страждань, боротьби і розчарування. Після цієї драматичної історії мисткиня перестала вірити чоловікам і залишилася самотньою до кінця життя.