Перша світова війна. Грудень 1915 року. Сербська армія була вимушена відступати через високі засніжені гори Албанії до Адріатичного моря. В історії цей відступ отримав назву «албанська Голгофа», ставши найбільшою трагедією Сербії. Разом з військом відступало понад 60 тисяч полонених, з яких вижили лише 15 тисяч. Цією страшною «дорогою смерті» йшов і Осип Турянський, письменник та філософ з Галичини, який з початку війни був мобілізований до австрійської армії і потрапив у полон... Замикали колону полонених сербські лікарі. Вони й помітили слабкі рухи одного з замерзлих, уже покритого кригою. Рятували його дивним способом - зануривши у крижану воду. Так Осипа Турянського повернули до життя. Усе пережите він описав у повісті-поемі «Поза межами болю», яка вийшла у Відні 1921 р. і воднораз принесла автору світове визнання, поставивши його ім’я в один ряд з А. Барбюсом і Е.М. Ремарком, а Україну міцно зв’язавши з європейською історією.