Як казав Іван Франко: «Куліш ― перворядна звізда в нашому письменстві…». І він мав рацію, оскільки саме Пантелеймон Куліш перворядний, тобто перший, хто створив фонетичну абетку для української мови, першим написав історичний роман-хроніку «Чорна рада», першим почав перекладати «Біблію», став редактором першого українського часопису «Основа». Він став однією з ключових постатей українського національного відродження, однодумцем Тараса Шевченка, який навіть був боярином на весіллі Куліша, дружиною якого теж стала неабияка жінка, а теж письменниця, талановита і красива, молодша на 10 років, Олександра Білозерська (Ганна Барвінок). До речі, саме їй та її вмовлянням ми завдячуємо, що П. Куліш, після того як згорів перший його рукопис перекладу «Святого Письма», не опустив руки, а почав роботу наново. На початку 1904 року Британське і Закордонне біблійне товариство у Відні видало першу повну українську Біблію («Святе Письмо Старого і Нового Завіту») у перекладі П. Куліша, І. Нечуя-Левицького та І. Пулюя, які закінчили справу життя видатного письменника.