Болеслав Прус

Дата народження	20 серпня 1847 р.
Дата смерті	19 травня 1912 р.

Олександр Головацький, нащадок зубожілої польської шляхти, кидає навчання у Варшавському університеті через моральні й матеріальні причини й починає пошуки себе у великій Варшаві. Йому довелося заробляти на життя гувернером, канцеляристом, слюсарем, народним лектором і, нарешті, журналістом. Скуштувавши не одну ложку дьогтю, побачивши життя міста зсередини, народжується один із класиків польського реалізму другої половини ХІХ століття Болеслав Прус. Такий псевдонім (Прус) письменник обрав з гербової назви своєї родини Головацьких, щоб ще раз засвідчити її значимість. Свій життєвий досвід, усі спостереження автор викладе у майбутніх художніх творах, яким передувала успішна кар’єра журналіста, блискучого публіциста. Упродовж 12 років Прус друкував у «Варшавському кур’єрі» свої щотижневі «Хроніки», у яких давав мікроаналіз життя його суспільства, реагував на різноманітні події, викривав зло і несправедливість, засуджував або підбадьорював, залишивши читачам цінні спостереження про тогочасну дійсність, повноцінну картину його сучасності. Ці дописи налічують 20 томів. Але всесвітнє визнання великий митець здобуває завдяки своїй прозі, зокрема історичному роману «Фараон» і новаторському соціально-психологічному роману «Лялька». Болеслав Прус дуже мало подорожував, кажуть, що навіть був хворий на агорафобію (боязнь простору), тому його улюбленим містом була Варшава, яку він знав, почувався в ній безпечно, і про яку писав найбільше. Коли ж йому доводилося подорожувати, то він винаймав крім готельного номера, в якому сам жив, ще й сусідні, щоб менше чути сторонні шуми, у кабінеті власного дому з цією ж метою наказав оббити стіни корком. Працюючи над своїми романами, письменник любив також надихатись ароматами міцних парфумів. Болеслав Прус до останніх днів був активним учасником суспільного життя, громадським діячем, завдяки заповіту якого провінційні талановиті діти й нині отримують стипендії.