Одного лютневого дня 1832 року серед численної кореспонденції Оноре де Бальзак помітив листа з далекої Одеси. Заінтригований письменник ще більше здивувався, коли виявилося, що в листі, сповненому захоплення від його таланту, не було зворотньої адреси, а стояв лише таємничий підпис «Чужоземка». Що це? Розіграш? Коли через кілька місяців прийшов наступний лист, де Чужоземка знову хвалила його твори і пропонувала продовжити переписку, Бальзак повівся на ту невинну гру, яка згодом переросла у найбільше кохання прославленого знавця жіночої душі. Так розпочався 18-річний роман у листах із заміжньою багатою польською аристократкою, графинею Евеліною Ганською, Північною Зорею, як називав письменник свою музу. Навіть після смерті свого чоловіка Евеліна, яка жила в розкішному родовому замку на Волині, території сучасної України, не могла вийти заміж за іноземця без особливого дозволу царя. Лише в 50 років уже хворий Бальзак за п'ять місяців до своєї смерті обвінчався з коханою в костелі св. Варвари в Бердичеві. Пані Евеліна де Бальзак пережила його на 32 роки. Вона оселилась у Парижі, заплатила його борги, утримувала його матір, видавала його незакічені романи і в 1882 році була похована поряд з ним на кладовищі Пер-Лашез у Парижі.