Серія книг: Скарби
Рік: 2016
Сторінки: 303
Обкладинка: тверда
Вага: 224 г.
ISBN: 978-617-07-0215-9
Формат: 70х90 1/32 (кишеньковий розмір)
Клас: 9 клас
Бальзак, Оноре де
Батько Горіо: роман / Оноре де Бальзак ; пер. з фр. Єлизавети Старинкевич. — К. : Знання, 2016. — 303 с. — (Скарби).
Соціально-психологічний роман “Батько Горіо” Оноре де Бальзака (1799—1850) — новаторський твір. Як витончений психолог письменник у художній формі показує безмежну роль у житті особи грошей і людських пристрастей. Але якщо влада грошей вимагає керування розумом і, за Бальзаком, в певних межах є силою конструктивною, то пристрасті здебільшого не підкоряються логіці, легко переходять межу і стають руйнівними. Життя батька Горіо, його дочок, звичаї вищого паризького товариства — яскраве тому підтвердження. У романі багато спостережень, описів речей, побуту, глибоких роздумів про відносини між людьми, які захоплюють читача, що робить твір цікавим та актуальним і сьогодні.
"Батько Горіо" — вузловий твір відомої епопеї О. де Бальзака "Людська комедія". Роман містить у собі дві основні колізії. Перша — драматична доля батька Горіо, який безмежно любить своїх дочок, віддає їм усі свої статки, але це не приносить йому щастя. Друга — початок кар'єри молодого дворянина Растіньяка, що приїхав до Парижа на навчання, мріє розбагатіти й вести світське життя. Але головний предмет уваги письменника — вище паризьке товариство, його звичаї, взаємовідносини, прагнення, що задають тональність духовному життю суспільства.
Чому батьківська любов така сліпа? Чому конфлікт між батьками і дітьми точиться віками? Як досягти порозуміння між поколіннями? Чи знайдуться хоч колись відповіді на ці «прокляті» вічні питання? Батько Горіо все життя збирав гроші, зумів розбагатіти, все віддав своїм дочкам. Він безмежно, віддано, безкорисливо любив своїх двох красунь, заради яких тільки й жив, а вони безкінечно лише тягли з нього гроші. Коли ж гроші в нього закінчились, а він став старим і немічним, доньки залишають батька напризволяще. Перед смертю він розуміє, що винен, напевне, в усьому сам, бо розбестив своїх дочок, в усьому їм потураючи, виростивши їх егоїстками. Але це прозріння тривало лише мить: він одразу ж їх простив. А як же іще міг поступити люблячий батько? Така вона – жертовна любов. Ця нібито банальна історія повторюється з покоління в покоління, і кінця-краю їй не видно. А нам залишається лише знову й знову перейматись напруженими емоціями, гортаючи сторінки невмирущих старих романів.